Рейдери підробили заявку від імені чинного директора Дмитра Когута, ніби той особисто просить скасувати арешти. Насправді директор ні до кого не звертався – зловмисники використали копію старого (анульованого) паспорта керівника і зламали електронний ключ нотаріуса, щоб внести брехливі дані в Єдиний держреєстр. Як підтвердила сама нотаріус (з Житомирського нотаріального округу), доступ до її реєстраційного акаунту було незаконно перехоплено.

Наступним кроком стала протиправна зміна керівництва.
За лічені години в реєстрі «намалювався» новий директор – Сергій Бурмака, людина, яку справжні власники підприємства ніколи не уповноважували.
16 січня 2026 року Міністерство юстиції відреагувало блискавично. Усі незаконні реєстраційні дії були анульовані того ж дня. Незаконний запис про призначення «липовго» директора скасовано, і легітимна дирекція на чолі з Дмитром Когутом відновила контроль. Фактично спробу захоплення було зірвано менш ніж за добу. Розкрилися і деталі схеми: крім «зламаного» нотаріуса в Житомирі, рейдери паралельно використовували вкрадені ключі державного реєстратора Болехівської міськради (Івано-Франківщина) – через його акаунт теж намагалися внести зміни в керівництво компанії.
Одночасно інша група осіб з’явилася до київського нотаріуса з пакетом документів, вимагаючи зареєструвати відчуження їхньої частки у статутному капіталі. Це була спроба у два такти: синхронно змінити директора і перекинути частку компанії на підставну фірму, щоб закріпити захоплення. Як визнають експерти, такий сценарій списано зі старих рейдерських методичок – одночасний удар по керівництву і власності з подальшим затягуванням ситуації в судах.

Проте перша атака захлинулася. Не встигли фальшиві рішення набрати чинності, як їх швидко скасували, а нотаріус, через якого діяли рейдери, офіційно заявила про злочинне втручання в її роботу. Здавалося, на цьому історія мала б закінчитися кримінальним провадженням. Але організатори схеми не відступили.
Повторний напад та нові трюки 5 лютого.
5 лютого 2026 року ситуація повторилася – але вже з видозміненим сценарієм. Попри те, що після січневої атаки в держреєстрі залишалися чинні заборони на зміну директора, статуту і учасників компанії, саме цього дня в реєстрі знову з’явився «директор Бурмака». Ті самі особи вдруге протиправно провели реєстраційну дію щодо призначення Сергія Бурмаки керівником «Підприємства «Київ» і навіть внесли зміни до статуту. Тобто рейдери спробували легалізувати свою владу над фірмою глибше, ніж уперше – уже й «переписати» внутрішні документи підприємства під себе.
Як і раніше, усі ці дії здійснювалися з використанням вкрадених цифрових ключів. Цього разу зловмисники «зламали» доступ приватного нотаріуса у місті Дніпро. Ба більше – для обґрунтування своїх дій вони знову підклали підроблене судове рішення. За даними джерел, рейдери надали держреєстратору фальшиву ухвалу ще одного суду – цього разу документа нібито з Луцького суду (який жодного стосунку до київської компанії не має). Згодом той суд офіційно підтвердив, що такої ухвали взагалі не виносив. Тобто другий напад також спирався на підробку, але в іншому регіоні. Тактика зрозуміла: скористатися географічною віддаленістю та святковим періодом, сподіваючись, що ніхто вчасно не помітить підлогу.

Представники «Підприємства «Київ» знову оперативно забили на сполох – звернулися зі скаргами до Мін’юсту та із заявами до правоохоронців. Вони оприлюднили офіційну заяву, наголосивши: єдина легітимна дирекція підприємства – генеральний директор Дмитро Когут та його заступниця Ірина Лось; жодні Бурмаки чи інші особи ніколи не мали права діяти від імені компанії. Тобто всі документи, підписані «новим директором», – нікчемні.
Наразі наслідки лютневої атаки нейтралізовано. Міністерство юстиції так само анулювало незаконні записи, як це сталося в січні. Легітимне керівництво відновлено. Та залишається питання: хто стоїть за цими скоординованими нападами і навіщо? Відповіді лежать у мотивах і зв’язках фігурантів.
Хто і навіщо: слід веде до Порошенка.
Усі ключові елементи цієї схеми – від офшорних структур і афілійованих адвокатів до «свого» банку – напряму пов’язані з оточенням екс-президента Петра Порошенка. Мета атаки – не захопити абищо, а стратегічно важливий для Порошенка об’єкт. Йдеться про 1674 квадратних метри елітних офісів на вул. Лаврська, 16 – приміщення, з яких суд зобов’язав виселити партію «Європейська Солідарність» за борги по оренді.
Ще з 2019 року столичний осередок «ЄС» займає ці площі, майже 7 років не сплачуючи оренду. Борг сягнув захмарних сум – десятки мільйонів гривень. Після тривалих судових суперечок, які партія затягувала як могла, правосуддя стало на бік власника будівлі. Влітку 2025 року, пройшовши три інстанції включно з Верховним Судом, рішення про виселення «ЄС» набрало законної сили. Але навіть тоді опір не припинився: за позовом партії лояльний суддя Господарського суду м. Києва умудрився відтермінувати виконання рішення майже на рік – що перевищує гранично допустимі законом 6 місяців. Попри таку «послугу», час Порошенка спливає: остаточне виселення призначене на 6 березня 2026 року.
Саме наближення дати X пояснює, чому рейдери активізувалися зараз. Їхній розрахунок зрозумілий: якщо не вдається лишитися законно, треба спробувати поставити під контроль саму компанію-власника приміщень. Отримавши її в свої руки, можна скасувати виконавче провадження про виселення і фактично залишити партію в будівлі на невизначений час. Ба більше – можна взагалі «пробачити» мільйонні борги, які суд присудив стягнути з «ЄС» на користь підприємства. Іншими словами, ставка рейдерської атаки – десятки мільйонів і політична присутність в серці Києва.
Хто ж організував атаку? Офіційні заяви прямо не називають замовників, але вказують на «групу, пов’язану з екс-президентом Порошенком». Ще у 2023 році співвласники ТОВ «Підприємство «Київ» били на сполох: саме люди Порошенка намагалися забрати в них будівлю через підставні фірми. Тоді з’ясувалося, що одна з офшорних компаній Порошенка – ТОВ «Стратеджік Інвестмент Холдинг» – таємно прибрала до рук 56,28% частки «Підприємства «Київ» і хотіла скористатися цим, щоб змінити директора. Формально «Стратеджік» оформлена на Сергія Зайцева – бізнес-партнера та друга Порошенка, віце-президента корпорації «Рошен». Решта 42% компанії лишалися в руках інших власників, які й підняли ґвалт. Вони заявили, що частку Зайцева набуту незаконно (з порушенням статуту і без дозволу співвласників), а отже його люди не мають достатнього мандата для рішень. Саме співвласники-«меншовики» і стали на заваді рейдерству, не дозволивши звільнити директора. З того часу – від вересня 2023-го – триває корпоративна війна за контроль, і от зараз вона перейшла у гарячу фазу.
Січневі та лютневі події підтвердили: у хід пішли брудні методи часів, коли посада та зв’язки гарантували безкарність. Прізвище Порошенка фігурує тут не випадково, адже його команда добре обізнана з такими прийомами ще з початку 2010-х. До того ж, саме так свого часу самому Порошенку вдалося встановити контроль над концерном «Рошен», якщо згадати давні бізнес-хроніки. І нині ми бачимо фактично панічну спробу старої гвардії врятувати свій актив, поки остаточно не втрачено владу і вплив.
У складній рейдерській комбінації засвітилися й конкретні імена. За даними джерел, юридичний супровід атаки забезпечувала адвокатська компанія «Боярчуков та партнери» (відомі як «Alekseev, Boyarchukov & Partners»).
Один з її представників – Олег Бескоровайний – безпосередньо фігурує у документах як повноважний представник із компанії, залученої до оборудок. До речі, “Alekseev, Boyarchukov & Partners” вже багато років є їх офіційним представником партії Порошенка.). Таким чином, роль юридичних «рішал» у схемі теж виводить на слід Порошенка.
Більше того, одразу після успішної (хай і короткочасної) реєстрації фіктивного директора 16 січня, рейдери спробували закріпити результат у фінансовій площині. За інформацією джерел, новоспечений «директор» відкрив рахунок ТОВ «Підприємство «Київ» у АТ «Міжнародний інвестиційний банк» – банку, який багато років асоціювався з Петром Порошенком.
Це виглядає як спроба перевести грошові потоки компанії під контроль структури, дружньої до замовників атаки. Адже МІБ не дарма називають «банком Порошенка»: колишній президент володів там мажоритарним пакетом акцій (майже 65%) і лише наприкінці 2025 року НБУ через санкції тимчасово заборонив йому право голосу. Тож, обравши саме цей банк, нові «керівники» підприємства мали б явну фору в оперативному управлінні коштами під політичним прикриттям.
Використовувати новий рахунок планували одразу – орендарі отримали електронні листи від псевдокерівника Бурмаки з пропозицією “скинутися” на автономне енергопостачання. Шахраї хотіли “видурити” авансовий платіж на 6-12 місяців на саме на рейдерський рахунок. Зрозуміло, що орендарі звернулися до легітимного керівництва за роз’ясненнями та відмовили рейдерам. Залишається лише гадати – це вказівка скупого експрезидента, чи спроба трошки вкрасти “під шумок” в когось з операторів рейдерських процесів?
Війна за Київ, що триває.
Схема рейдерської атаки на «Підприємство «Київ» викриває разючий контраст: поки країна веде смертельну боротьбу проти зовнішнього ворога, дехто з колишніх топ-чиновників веде свою кулуарну війну за елітну нерухомість. Використані методи – підроблені судові рішення, зламані ЕЦП нотаріусів, махінації з реєстрами – мали б давно лишитися у минулому. Проте вони знову ожили, коли старі привілеї опинилися під загрозою. Юристи називають цю історію прецедентом, гідним 2010 року, але аж ніяк не 2026-го. Втім, є й оптимістичний бік: на відміну від «темних часів», зараз держава реагує на такі атаки блискавично, медіа піднімають тему на видноту, а винних обіцяють покарати.
Чи вдасться Порошенку та його команді уникнути виселення шляхом корпоративного рейдерства? Скоріш за все – ні. Спроби захоплення вже двічі наштовхнулися на відсіч і стали надбанням гласності. Остаточну крапку поставить 6 березня, коли виконавці прийдуть виселяти офіс «ЄС» із Лаврської, 16. Якщо до того часу рейдери не влаштують третьої спроби (що не можна виключати), то історія завершиться закономірно: поверненням будівлі законному власнику і виплатою боргів, які накопичила партія.
Але значення цієї історії виходить за межі однієї адреси. Рейдерство як політичний інструмент знову підняло голову – і його рішуча нейтралізація стане показовим сигналом. Сигналом, що в Україні більше не працює принцип «друзям – усе, ворогам – закон», і що навіть найвпливовіші не зможуть прикриватися старими схемами. Правила гри змінилися, якими б великими не були ставки.

