Колишній власник збанкрутілого Дельта банку Микола Лагун, який має російське громадянство і є молодшим бізнес-партнером голови російського фонду прямих інвестицій Кіріла Дмітрієва, продовжує ховати свої активи від санкцій. Це дає змогу неправомірно уникати відповідальності за злочини, повʼязані із відмиванням коштів через офшорні компанії, фінансуванням російської армії та її терористичної діяльності, пише видання Коротко.Про.
Видання нагадує, що Лагун, який оголошений у міжнародний розшук у справі про розкрадання коштів, шахрайство в “Дельта банку” та виведення десятків мільйонів доларів за кордон через підставні офшорні компанії, а також проти якого запроваджено санкції РНБО України за співпрацю з росією, уже кілька років поспіль проживає в Австрії, де переховується від українського правосуддя. Зараз санкції запроваджено не тільки щодо Лагуна, але й щодо його старшого бізнес-партнера, співавтора “ультиматуму для України” із 28 пунктів про фактичну капітуляцію – Кіріла Дмітрієва, відзначає видання.
Автори підкреслюють, що Дмітрієв довгий час був прямим бізнес-партнером і фінансовим “плечем” для Лагуна. “Зокрема, саме на кошти Дмітрієва і його Delta Private Equity фактично було створено банк-пилосос “Дельта банк”, задача якого полягала в акумулюванні коштів від населення під завищену дохідність, а потім заробіток на швидких кредитах із захмарними відсотками і виведення грошей в офшорні юрисдикції”, – йдеться в статті. На думку журналістів, одним із побічних ефектів мало стати “привчення” населення до стану “закабалення” кредитами, як це відбувається із іпотекою в росії. “З допомогою швидких кредитів та жорсткої політики колекторів (відповідна фірма також належала Дмітрієву і Лагуну), банкіри мали акумулювати значний обсяг заставних активів звичайних громадян”, – додає видання.
На ринку цінних паперів банк також був агресивним гравцем, скуповуючи облігації внутрішньої державної позики, а також перекредитовуючись у державних Ощадного і Укрексімбанку. “Загальна задача для Кремля, яку виконував через банк Лагун полягала в отриманні доступу до якомога більшого обсягу даних про ринок, а також до управління цим ринком через завищені процентні ставки, комісії, стягнення, інші інструменти тиску як на фізичних осіб, так і на бізнес, особливо державні компанії, які легко загнати у боргові ями”, – йдеться в матеріалі.
За словами учасників ринку, Дмітрієв не просто залишався фактичним бенефіціаром банку до його банкрутства в 2015 році. Потім Дмітрієв і Лагун не втратили звʼязок: екс-банкір, а згодом і його цивільна дружина, екс-голова правління Дельта банку Олена Попова – отримали російські паспорти. “Це дозволило Лагуну мати кращий доступ до управління своїми активами в окупованому Криму, сплачувати податки державі-агресору (фактично: фінансувати війну проти власної країни), а також мати “запасний аеродром” на випадок, якщо українські суди ухвалюватимуть вироки проти банкіра за його злодіяння, а цивілізовані країни не захочуть його бачити у вигляді шукача політичного притулку”, – йдеться в матеріалі.
Після банкрутства «Дельта Банку» Лагун приховував свої активи в Україні та за кордоном, оформлюючи їх на довірених осіб і офшорні компанії. Він продовжував володіти елітною нерухомістю (земельними ділянками під забудову під Києвом та біля курорту Буковель, комерційними об’єктами тощо) опосередковано, через підставних власників. Частину закордонних бізнесів Лагун контролює через кіпрську PE Investments Limited. Через неї Лагун володіє також низкою агрокомпаній.
Згідно з даними кіпрського реєстру, інші свої кіпрські компанії екс-банкір переписав на номіналів, які володіють цілою низкою українських компаній Лагуна та його сестри Антоніни, що мають нерухомість та інфраструктурні обʼєкти у окупованому Криму. До 2014 року це були компанії, зареєстровані на українському півострові, проте після вторгнення Росії на Донбас і анексії Криму екс-банкір перереєстрував бізнес за російськими законами.
На думку авторів судам варто в повній мірі розглянути весь спектр злочинів і маніпуляцій “агента Кремля”, та взяти до уваги його не лише фінансову, а й геополітичну мотивацію для притягнення його до справедливої відповідальності. “Санкції є першим кроком до такої відповідальності, подальші кроки – за судами”, – йдеться в матеріалі.