Суддя-речник Північного апеляційного господарського суду (ПАГС) Марина Барсук – одна з найцікавіших постатей суддівської «корпорації». Їй присвячено чимало журналістських матеріалів. І це не дивно: небагато її колег в 2021 році були запрошені на ювілей бізнесмена з неоднозначною репутацією Павла Фукса або приймали його на власному весіллі разом з Ігорем Коломойським. Не менш цікаві її разом із чоловіком «підряди» від Петра Порошенко, й це окрема історія. З того часу один втік від санкцій до Англії, другий перемістився в СІЗО, третій перебуває під жорсткими санкціями та юридичним переслідуванням. А прислужниця олігархів від Феміди Марина Барсук почувається прекрасно, приростає захмарними статками завдяки прислужуванню топ-посадовцям та олігархам й останнім часом активно піариться в надії на призначення на більш високу посаду. Про це повідомляє видання Фром.
4 липня Барсук опублікувала на «Українській правді» програмну статтю про трансформацію судової системи «Суди змінюються: факти, які говорять самі за себе». Перед цим – 23 червня – презентувала підсумки опитування громадян, що їм подобається (або навпаки) в апеляційному господарському суді. А в травні написала блог про те, як принципи комунікації з пресою формують довіру до суду. Не знаємо, як щодо преси, а комунікаціями з підсанкційними багатіями Марина Барсук оволоділа філігранно, заснувавши клуб протизаконної фемідо-бізнесової взаємодопомоги в промислових масштабах, втім про це нижче.
З чим пов’язана підвищена публічна активність судді можна лише здогадуватися. Перше, що спливає на думку – великі кар’єрні плани. Зважаючи на перманенту мінливість кадрів в різних гілках влади, не слід виключати, що спритна суддя Барсук з замашками видатного гешефтмахера запримітила собі доходне місце й виношує плани переміщення по вертикалі або горизонталі в суддівській системі. Ба більше, є інформація, що добігає кінця багаторічне головування в ПАГС Олега Хрипуна, з яким Марина працює разом ще з юності – з Київського господарського суду – й вона націлилась на його місце.
Звісно, кар’єрні плани йдуть рука об руку з планами примноження статків – нерухомості, автомобілів, грошових коштів. Куй залізо, поки клієнти платять!
Ймовірно, сподівання затятої кар’єристки та користолюбиці Марини на підвищення і є найбільш реальною причиною медійної активності. Хоча чи допустять її до влади у вертикалі господарського судочинства, враховуючи специфічний бекграунд, це велике питання.
Початок шляху
В жодній з численних публікацій про Марину чомусь не згадується дата її народження. А дарма, адже наша героїня народилась 1 січня 1978 року. Так би мовити, подарунок під ялинку для своїх батьків – прокурора Анатолія Івановича Яковенка, який деякий час курував пенітенціарну систему в ГПУ (помер в 2020 році) та Антоніни Михайлівни, що, за словами знайомих судді, зараз живе в Лондоні з онуками. Там же мешкає син Марини від першого шлюбу Вадим Дідиченко, 2004 року народження, та його молодший брат Тимур Привалов, син судді Господарського суду Київської області Артема Привалова.
Вадим (до речі, як він про себе пише на Linkedin – дворазовий чемпіон України серед юніорів з водних мотоциклів) 30 травня 2025 року зареєстрував в Лондоні власний бізнес – фірму Coral Enterprise Ltd з продажу сушеної риби та морепродуктів. Згідно з реєстраційними документами, його партнером і директором стала Наталя Світінг з англійським громадянством. Любов до риби – це родинне. Свого часу, батько Марини, користуючись корупційними перевагами свого прокурорського становища, допоміг її матері отримати за копійчаною ціною в оренду майже 1000 гектарів водосховища, на якому успішно запрацював рибгосп. Мати героїні розслідування володіла ТОВ «Успенський рибгосп». Ймовірно, успішний досвід «рибного бізнесу» тепер реалізовується на берегах Темзи. А Марина продовжує вдало «ловити рибку в мутній воді» суддівських «берегів» річки Дніпро.
Втім, як буде видно далі, з часом пані Марина стала подарунком не лише для батьків, а й для низки вкрай одіозних осіб – колишніх олігархів та можновладців – Фукса, Грановського, Порошенко та інших.
Сама Марина закінчила київський університет ім. Шевченка в 2001 році й відразу потрапила до столичного господарського суду. Спочатку як помічник судді, а з 2006 року як суддя. Там її взяв під опіку Василь Саранюк, який завдяки близькості з широко відомим у вузьких колах адвокатом Ігорем Пукшиним, на той час заступником голови Секретаріату Президента Віктора Ющенка, отримав в 2007 році посаду голови суду.
Саранюк сформував з молодих суддів, до числа яких входила й наша Марина, що носила тоді прізвище Дідиченко, «кооператив» з прийняття потрібних рішень. Про який писали інтернет-ресурси. До того «кооперативу» входив й перший чоловік Марини, якому його впливовий прокурорський тесть (батько Марини) також допоміг влаштуватися на посаду судді. Як стане зрозуміло далі, для Марини під час першого шлюбу відбулось репетиція корупційно-суддівського підряду, який буйним цвітом заквітне в другому шлюбі, про що йтиметься в другій половині розслідування.
За час головування Саранюка майстерність тодішньої пані Дідиченко, яка нині пані Барсук, зросла – 2009 року їй довірили ухвалювати вердикти на користь «Рошену», напевно тоді й були закладені підвалини програми «гроші в обмін на «правильні» судові рішення» між Порошенком та Мариною Барсук, про що буде далі. Завдяки цьому вона, маючи мізерну зарплату, переїхала з батьківської квартири на Троєщині по вул. Бальзака, 55 в наймодніше житло тих часів – так звані «Оболонські Липки» в квартиру площею 132 кв. м.
Не беремось стверджувати однозначно, але потенційне джерело коштів може пояснюватися дивною стабільністю в розподіленні справ російського «Альфа-банку». Тільки в 2009 році вона винесла 15 судових рішень на користь «Альфа-банку». Результат розгляду – російська банківська структура виграла позовів на 13,6 млн. дол. та 16 млн. грн. (слід нагадати, що курс тоді був 8 гривень за долар). Як стверджують ЗМІ, притаманною рисою розгляду цих справ було те, що відповідачів не запрошували на судові засідання, внаслідок чого вони не мали можливості довести свої аргументи. Годі й казати, що з боку судді Дідиченко (нагадаємо – таке прізвище тоді носила Марина Барсук) це було брутальним порушенням ключових принципів судочинства. «Ваги правосуддя» в руках пані Марини відверто схилялися в конкретній бік – той, де маячили чималі гроші. Що й стало принципом (якщо таке слово доречно) в її кар’єрі «судді на замовлення».
Від Портнова до Алєксєєва
В 2010 році до влади прийшов Янукович, й заступником голови АП й одночасно керівником управління з питань судової реформи та судоустрою став нещодавно вбитий в Іспанії Андрій Портнов. Наприкінці березня 2010 року він увійшов до Вищої ради юстиції й став безпосередньо впливати на призначення та звільнення суддів.
Саме в цей час (в 2011 році) Саранюк потрапляє до Вищого господарського суду України, а Дідиченко стає суддею безстроково. У 2012 році Марину переводять до апеляційної інстанції.
Влада Портнова над суддівською спільнотою закінчилась з Євромайданом. В цей час суддя Дідиченко зближується з адвокатом Сергієм Алексєєвим, що з 2003 року є партнером Сергія Боярчукова в юрфірмі «Алєксєєв, Боярчуков та партнери». Сім’я Боярчукових – родичі Марини по лінії матері: Сергій Боярчуков доводиться двоюрідним братом Марини.
Алєксєєв вважався особою, наближеною до Віталія Кличка, але оскільки «УДАР» не пішов на вибори 2014 року, він перейшов до Порошенка, й двічі (в 2014 й в 2019 роках) ставав депутатом парламенту за списками його партій БПП та «Євросолідарність». Сергій Алєксєєв відразу завоював симпатію та довіру партійного боса завдяки вмінню «порішати питання». Вельми швидко юрфірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» з підрядника по окремим справам перетворилась на юридичний підрозділ великого бізнес-холдингу Петра Порошенка, вирішуючи левову частку правових питань для п’ятого Президента.
Водночас, з 2014 до 2019 року Дідиченко ухвалювала рішення на користь клієнтів Алєксєєва насамперед у тяжбах навколо «Укрсоцбанку» та приміщення майбутнього готелю Кличків 11 Mirrors Design Hotel, а її батько був оформлений помічником депутата з отриманням зарплати – дарма, що працював на високій посаді в Генпрокуратурі. Це сталося по мірі того, як Анатолій Яковенко відчув, що поступово втрачає свої позиції в ГПУ, а сім’ю ж годувати треба.
За допомогою Алєксєєва Марина намагалась влаштуватись у Верховний суд в 2017 році, але набрала лише 58,5 конкурсних балів з 90, й натомість втрапила в скандал з записом розмови депутата, де він давав вказівку перерахувати їй 5 тисяч доларів за прийняття рішення.
Важливий нюанс. Спритна та симпатична Марина зайшла до «Алєксєєва, Боярчукова та партнерів» з двох боків. Окрім спорідненості по крові (нагадаємо, вона двоюрідна сестра Боярчукова), вона причарувала Алєксеєва та стала його коханкою. Отже, юрфірма (читай – юридичний підрозділ холдингу Порошенка) була взята Мариною, кажучи військової мовою, в кліщі. Таке глибоке партнерство чітко вказує – по суті Марина Дідиченко була «на гонорарі» у Петра Порошенка.
На цьому слід зупинитися окремо. Справа в тому, що завдяки Алєксєєву та Боярчукову у «непідкупної» пані Марини окрім «Альфа-банку» з’явився ще один улюблений банк – «Укрсоцбанк», який був клієнтом юрфірми «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».
Десять років тому – в 2015 році – тодішній нардеп Алєксеєв (й не просто нардеп, а цілий заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя) був викритий у корупційних діях та лобіюванні інтересів своєї юридичної компанії «Алєксеєв, Боярчуков і партнери». Це стосувалося тієї справи, де суддя Марина Дідиченко виносила сумнівні з правової точки зору рішення на користь «Укрсоцбанку».
Скандал був гучний. Компанія-забудовник «Альянс» підписала з «Укрсоцбанком» угоду про отримання кредиту на 55 мільйонів гривень. Але коли справа дійшла до видачі кредиту, банк сказав що грошей в гривні в такій сумі не має. «Альянс» – бо куди діватися, майбутні покупці житла мають його отримати – був вимушений підписати з «Укрсоцбанком» ще один договір. На цей раз про валютний кредит. Частина якого таки була надана банком. Але в певний момент банк припинив виконувати свої зобов’язання перед позичальником. «Альянс» через такі дії банку був вимушений заморозити будівельні роботи. Тому про доходи «Альянсу» прийшлося забути. Але на додаток «Алєксеєв, Боярчуков і партнери» вдарили його ще й з іншого боку – доходів немає, погашати кредит немає чим, тож юрфірма через Господарський суд Києва стягувала майно забудовника на користь «Укрсоцбанку». А розгляд справи завжди доручався судді Марині Дідиченко. Зухвала оборудка – навмисне втягування в борги, щоб відібрати майно! Не кажучи вже про розбиті надії на житло тих людей, яких «кинули» юрфірма «Алєксеєв, Боярчуков і партнери», «Укрсоцбанк» та суддя Дідиченко. Бо замість пересічних громадян права на житло отримав банк.
Втім, підозра Алєксєва в корупції не зупинила діяльність його амурно-злочинної спайки з суддею Мариною Дідиченко, яка невгамовно відточувала навички застосування схеми – «ви мені – гроші, я вам – потрібне рішення суду». Їх зусиллями блокувалися законні намагання проєктного інституту «Хімнафтамашпроєкт», у якого через брудну махінацію з підробленою порукою за кредит намагалися відібрати майно. Класична схема рейдерства об’єкта нерухомості площею 6 тисяч квадратних метрів в центрі Києва на Печерську. Рішення судів перших інстанцій про скасування поруки незмінно блокувалися в апеляційній інстанції суддею Мариною Дідиченко.
Отже, в юридичній системі України утворився та з великою вигодою для себе функціонував родинно-любовний альянс Боярчука, Алєксєєва та Дідиченко: брат, сестра та її коханець, він же – діловий партнер брата.
Епоха Барсука
Нинішній чоловік Марини народився 28 листопада 1977 року на Житомирщіні. В 2003 році, тільки-но отримавши свідоцтво адвоката й зареєструвавши ТОВ з гучною назвою «Правозахисна фірма «Гельсінська група», він влаштувався на роботу до Олега Жеваго (брата бізнесмена Костянтина Жеваго) в юридичну фірму «Фінанси та кредит Лекс».
Нею керувала Анжеліка Лабунська, що на той момент вже мала купу власного бізнесу та позашлюбного сина. Між Лабунською й молодшим від неї на 10 років Барсуком спалахнув роман: вони швидко побрались, в 2005 році народжується їх перший син, в 2009 році другий.
В 2006 році Лабунська стає народним депутатом від БЮТ, а її чоловік – директором юрфірми. Він обслуговує не тільки бізнес братів Жеваго, а й інших платоспроможних клієнтів, наприклад Юрія Іванющенка (Єнакієвського). З’являються БЦ «Смородина» в Києві, забудова в Нових Петрівцях (куди влаштований керуючим брат Барсука Олег), автопарк люксових «Мерседесів», який пізніше став його «приданим» в шлюбі з Мариною й тепер прикрашає її декларацію.
В 2014 році Лабунська – довірена особа Петра Порошенка на виборах – заводить Барсука в оточення нового Президента. Віктор перейменовує свою стару юрфірму у FCLEX, змінює співвласників і починає працювати на Ігоря Кононенка та Олександра Грановського, який у Порошенка виконував ту ж саму роль впливу на суддів та організації прийняття рішень, як Портнов у Януковича. Не полишаючи при цьому обслуговувати за найвищими розцінками Жеваго.
В 2019 році змінюється влада. Жеваго програє вибори й ДБР оголошує його в розшук через розтрату коштів банку «Фінанси та кредит». Барсук підштовхує дружину до розлучення й поділу майна, заробленого завдяки їй. А й дійсно – навіщо стара дружина, яка вже не має політичного та бізнесового впливу, якщо в суддівському корпусі є молоді, красиві та комерційно перспективи жіночки, з впливовими батьками та потужним досвідом використання «ваг правосуддя» задля масштабного особистого збагачення!
Поділити статки полюбовно не вдається: в квітні 2019 року Лабунська робить публічну заяву, що чоловік погрожує забрати в неї молодших синів. Цинізм ситуації зашкалює, оскільки Барсук шантажував «колишню» спільними дітьми за кілька місяців по тому, як старший син Анжеліки раптово помер уві сні від зупинки серця. Та ще й залучає до справи Грановського.
Втім, Грановський на той момент вже нічого не вирішував. В Україну повертається Портнов, якого тодішній глава ОП Андрій Богдан називає своїм багаторічним другом. У Портнова в РФ – спільний бізнес з Павлом Фуксом, який придивляється до активів втікача Жеваго.
Одного разу на вечірці на Лазурному узбережжі Барсук виходить на Фукса й пропонує йому свої юридичні послуги в боротьбі проти Жеваго, з використанням арсеналу інсайдерської інформації, здобутої за роки високооплачуваної роботи на останнього.
Для прийняття «таких, як треба» рішень партнерам знадобився довірений суддя, не обтяжений совістю та професійною честю. Комп’ютерна системи дивним чином розподілила справи у ПАГС на Марину Дідиченко. Й за рік співпраці в площині Жеваго-Фукс вона настільки зблизилась з Віктором Барсуком, що стала Мариною Барсук. Подейкують, й небезпідставно, Віктору дуже сподобалося те, що через родинні зв’язки – знов нагадаємо, Марина доводиться двоюрідною сестрою юристу з яскраво вираженим корупційним присмаком Боярчукову, який разом із своїм партнером-корупціонером Алєксєєвим (нардепом від «Євросолідарності») давно обслуговують інтереси Порошенко – можна було ще з одного боку зайти на такого платоспроможного клієнта, як п’ятий Президент України.
Втім, скандали навколо відвідин ювілею вже підсанкційного тоді Фукса та власне весілля Марини й Віктора за участі Фукса та Коломойського, не кажучи про резонанс навколо поділу майна з Лабунською, негативно позначились на адвокатській кар’єрі Віктора Барсука. Власне в професійних колах його абсолютно заслужено вважають безпринципним політичним кон’юнктурником та «альфонсом» від юриспруденції, який полишив одну дружину разом із втратою нею впливу й перебіг до іншої жінки, яка вже була «зіркою» корупційно-суддівського ринку з великими перспективами.
Ще 2021 року він вийшов зі складу засновників своєї юрфірми, що нині має назву Equity, й майже зник з медійного та юридичного простору. В 2023 році видав книгу «Недопустимі докази» разом з адвокатом Коломойського Олександром Лисаком. І з того часу заманливих пропозицій начебто не отримував.
Тому, як подейкують поінформовані особи, в сімейному підряді «правників Барсуків» на передові ролі вийшла «непідкупна», як контролер районного плодово-овочевого ринку Марина. На користь серйозних матеріальних досягнень родини вказує той факт, що в 2023 році Марина Барсук задекларувала 12 об’єктів нерухомості різних видів від гаражів до приватних будинків та земельних ділянок. Зокрема, придбала приватний будинок площею 222 квадратних метри за 9 мільйонів гривень, а також земельну ділянку вартістю 11 мільйонів. Зарплата у неї за українськими мірками висока – 170 тисяч гривень на місяць – але явно не відповідає реальним статкам. На жаль ця невідповідність поки що не стала предметом уваги антикорупційних органів. Але люди з почуттям гумору оцінили те, що пані Барсук останнім часом докладає чималих публічних зусиль в темі «довіри до суду». Щось із серії – рок проти наркотиків, або повії за дівочу цнотливість.
Проміжні підсумки
Отже, серед клієнтів Марини Барсук були найбільш одіозні персонажі українського бізнесу та політикуму – Порошенко, Жеваго, Фукс, Коломойський, Грановський. Проти всіх них, окрім Грановського, Україна запровадила санкції (Грановського санкціями поки що «відмітив» лише Нацбанк). Всі ці люди відверто та зухвала перейшли усі «червоні лінії» й зробили це в країні, яка стікає кров’ю, з останніх сил героїчно відстоюючи право на існування в світі.
З боку Марини Барсук є системна робота на внутрішніх ворогів України. А також сприяння ухиленню від санкцій, бо саме на цю «послугу» у них і є попит. Тут для Марини Барсук є неприємна новина – на початку червня в Верховні Раді прийнято за основу законопроєкт про кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Цей злочин відноситиметься до категорії «важких».
Але це справа не сьогоднішнього дня й гігантські гроші від клієнтів повноводною рікою течуть в кишені «сімейства барсукових». Візьмемо останній передвоєнний рік. Згідно рейтингу українського Форбс, статки Жеваго – 2,4 млрд. дол., Коломойського – 1,8 млрд. дол., Порошенко – 1,6 млрд. дол., Фукса – 165 млн. дол. Разом – майже 6 млрд. дол. Для порівняння – це вартість одного з найбільших пакетів військової допомоги, наданої Україні від США за весь час війни, до якого входили й системи Patriot, HIMARS и NASAMS. Або сума, на яку за рахунок бюджету в минулому році було закуплено озброєнь у вітчизняних виробників.
Звісно Марину Барсук не хвилюють питання – як та за рахунок чого Україна буде захищати свою державність. Її хвилюють лише власні корпупційні доходи від обслуговування осіб, що нажили мільярди доларів на висмоктування з України останніх соків.
З такими мега-багатими клієнтами та відповідними їх статкам «гонорарами» особисто їй нічого не загрожує – сіла на якийсь з свої «Мерседесів» та виїхала. З такими платоспроможними клієнтами, напевне, вони з чоловіком сплели не одне затишне родинне гніздо в престижних куточках Європи. Може й напрямок діяльності змінить. Наприклад, з врахуванням батьківських ставків в Україні и англійського бізнесу сина, заснують фірму «Fish and Chips від Барсуків» й кормитимуть лондонських денді.
Нові обрії
За чутками нещодавно на чоловіка Марини Барсук через старі зв’язки виходили люди з оточення Порошенка: пропонували працювати на них, в т.ч. й в справі про готівку в 38 мільйонів євро, яку попередній Президент за певною інформацією отримав з Москви, й схилити до цього Марину, яка набирає авторитету в тій частині суддівського середовища, яка обслуговує інтереси багатіїв. Незалежного підтвердження цього ми не знайшли, як й спростування. Однак, логіка в цьому є – «барига» від політики знайде собі «баригу» від суддівських. Знов таки, зважаючи на родинні нахили Барсуків, «рибак рибака бачить здалека».
Досвід співпраці з попереднім Президентом та наближеними до нього особами у судді Барсук є. Наприклад, в справі, коли за розкрадання понад 160 млн. грн. на закупівлі пального для «Укрзалізниці» винуватцем «призначили» тодішнього заступника міністра оборони Павловського, який став типовим «цапом-відбувайлом». В реальності, прямим бенефіціаром був Грановський. А непрямим, подейкують обізнані люди, «сивочолий гетьман» Порошенко. Інтереси Грановського (читай Порошенко) в суді представляв Віктор, а сприяла вирішенню питання Марина. Чудовий приклад, коли кохаючи люди не забувають допомагати один одному й в справах.
Втім, якщо «чарівниця» брудних суддівських справ Марина Барсук дійсно налаштована отримати більш високу або впливову посаду в суддівській системі та продовжувати використовувати свої та чоловіка чисельні «напрацьовки» задля поповнення родинного автопарку престижних авто та придбання нової елітної нерухомості, їй треба бути обачнішою. Тим більше, що далеко не всі цікаві моменти її багатогранної суддівської історії наразі обнародувані.